МРГО «Твереза Козятинщина»

ГОЛОВНА           ЗАХОДИ           СТАТТІ           ПРОПОЗИЦІЇ           КОНТАКТИ

В очікуванні свята

Незабаром Новий рік. Всі ми живемо в очікуванні свята. Щоб його створити, важко працюємо в будні. Потім ретельно готуємось: підбираємо одяг, робимо зачіску та макіяж, готуємо вишукані страви, не жалкуючи грошей. Намагаємось гарно виглядати, бути гостинними і щедрими господарями. Та чомусь після свята найчастіше отримуємо розчарування, якийсь незрозумілий осадок у душі.

Після першого застілля чоловікам вже все одно до жіночих зачісок, вбрання. Після другого – взагалі байдуже до них. А після третього – гості часто вже забувають, чого вони тут взагалі зібралися. І добре, якщо все закінчиться мирно. Наступного дня після такого «святкування» ніхто не почувається краще. І ступінь важкості, фізичної та моральної, залежить від кількості випитої алкогольної отрути.

Укр. тлум. Словник:

Свято – день або дні, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати.

Урочистий – який відзначається значимістю, важливістю, сповнений величі, який викликає почуття піднесеності, супроводжується певним церемоніалом.

Певним церемоніалом… Від суті останніх слів, від того, що саме вкладає в них суспільство, і залежить та значимість, важливість, велич і піднесеність свята. І, звичайно, наш настрій: чи отримаємо ми очікувану радість.

В певний період історії нашого народу певні сили зробили все для того, щоб основним церемоніалом всіх наших свят став ритуал отруєння алкогольними розчинами, як то шампанське, вино, коньяк і т. д. і т. п. Було кинуто на це великі ресурси. Мабуть, дехто дуже зацікавлений у цьому. Тому тепер майже у кожній пісні оспівується бокал вина чи шампанського, процес чи наслідок алкогольного ритуалу:

Напилася я пьяна,

Не дойду я до дома…

Майже кожен художній фільм переконує нас у тому, що самоотруєння молоді та жінок алкоголем та тютюном – це нормальне явище. Не говорячи вже про відкриту рекламу. Більше того, нас переконують, що це наша давня добра традиція. Але якби ми мали таку традицію, наш народ вимер би раніше, як американські індіанці.

За статистикою, на початку ХХ ст. споживання чистого спирту на душу населення – 3 літри.

На початку ХХІ століття – 20 літрів.

І не варто тішити себе думкою, що ви п'єте щось краще, дорожче, ніж інші. Суть цих так званих «напоїв» одна – алкогольний яд (С2Н5ОН). Чи не думаєте ви, що виглядаєте краще, бо п'єте менше, « культурно», «символічно»?

Одна маленька дівчинка сказала про це: «Менше випив – трішки дурний, більше випив – більше дурний».

А як же наші діти? Ми забули про те, що в усьому показуємо їм приклад. Ставити на стіл пляшку, особливо у великі свята – це все одно, що перебігати дорогу в непризначеному місці (либонь пронесе), залишивши при цьому свою дитину спостерігати на іншій стороні дороги (либонь не побіжить за мною).

Кількість населення в Україні стрімко зменшується (за 20 років з 52 млн. до 46), а вибір алкогольної продукції на полицях магазинів та кількість випитого зростає. Ми маємо усвідомити, що це зростання відбувається за рахунок наших дітей. Потрібно негайно розірвати у своїй свідомості цей ланцюжок: свято – алкогольне одурманювання.

Тверезе свято – це велика радість людського спілкування, поєднання душ у проспіваній разом пісні, виконаному танці. Це справжній відпочинок, що дає великий заряд енергії на довгі трудові будні. Доки ми всього цього не усвідомимо, доти алко- і наркобізнес буде все більше засмоктувати у своє болото наших дітей – найдорожче, що у нас є. А поки що ми живемо в очікуванні свята…

Голова ГО «Твереза Козятинщина»
Юхимець Наталія.

Перша сходинка до тверезості - визнання проблеми

Нещодавно прочитала в газеті статтю про наркомана. На вигляд – живий скелет із численними язвами, рубиями, гнійниками на шкірі, залишками зубів та волосся на голові, проте він абсолютно впевнений, що героїн не шкодить здоров'ю. Навпаки, наркоман вважає цей яд еліксиром життя. «Ну бывают чисто случайные передозировки. Я же не враг самому себе и не идиот, чтобы гробить своё собственное здоровье да ещё за такие большие деньги...»

Я зрозуміла, що вирішення будь-якої проблеми починається із її визнання. Своєї залежності так само не визнає курець, алкоголік.

Статистика говорить, що в Україні щороку від алкоголю помирає 120 тисяч чоловік, і 120 тисяч – від тютюнопаління. Тобто кожні п'ять хвилин – дві смерті. Споживання алкоголю на душу населення майже в три рази вже перевищило допустимі норми. Всесвітня Організація Охорони Здоров'я зробила висновок, що виродження генофонду нації починається при 8 л. споживання чистого спирту на душу населення в рік, а у нас уже 20 л.

Вчений фізіолог Г. А. Шичко у своїх працях показав нам сходинки падіння людини при патологічних залежностях.

Сходинки Шичка прості і геніальні. Але проблема у тому, що жодна людина не відносить себе до сумної статистики: «Захворіє і помре обов'язково хтось, але не я. Не мої діти питимуть, куритимуть поза школою, а потім від цього хворітимуть, чи попадуть до лікарні з травмами різного роду. Не моя сім'я розпадеться, а у сусіда». Так думають всі ті, хто ще може думати, хто знаходиться ще на трьох вищих сходинках. Людина на потребі вже статистики не читає, не знає і нічого не думає, крім того, щоб випити. А люди на установці – це живі трупи, вони вже зовсім не спроможні думати. Хоча народились і росли вони, напевно, не на смітниках, а в сім'ях, де їх, мабуть, любили і думали, що виховують правильно. Ми з вами повинні усвідомити, що ця сумна статистика про нас. Це проблема кожної української сім'ї. Виродження генофонду нації відбувається не десь і колись, а тут і зараз.

Озирніться навколо, придивіться, вдумайтесь. Я особисто вже не знаю жодної сім'ї, де не було б залежних від алкоголю чи тютюну родичів. Як не син, то батько, сват, брат, а тут, дивись, донька чи мати непомітно з «культуропитущих» стали залежними. І питання навіть не у тому, чи валяються ці люди на вулиці, а чи ще працюють. Питання лише у тому, на якій стадії залежності в даний момент вони знаходяться. Людина може знаходитись на 1-й сходинці (бути тільки запрограмованою і сама не вживати алкоголь) чи на 2-й – залученні (майже не вживати, але вона розповідатиме про користь спиртного у помірних дозах, пригощатиме інших. І якщо це лікар, чи вчитель (приміром, з основ здоров'я), чи духовна особа, то уявіть собі наслідки їх слів. Уявляти навіть не знадобиться. Можна вийти на вулицю і побачити. І дорослі, і підлітки майже всі палять, п'ють пиво та інші алкогольні розчини, те ж саме роблять дівчата, що найстрашніше. Рідко яка молода людина чи чоловік середнього віку, коли обізветься до вас у людному місці, не смердітиме перегаром. Це наслідки сучасного виховання у залежних сім'ях, які вважають себе благополучними, у сучасних школах, що закривають на це очі. Наше суспільство ніби навмисне не бачить суті цих проблем.

Послухайте останні новини, купіть будь-яку популярну газету. Що ми бачимо? На перших сторінках вбивство в алкогольному сп'янінні, дорожньо-транспортні пригоди з п'яними учасниками, покинуті батьками діти. Причому в одному з таких випадків представники Сільської Ради наголошують, що вже десять разів попереджали питущих батьків схаменутись. Але потім забрали дітей, які мало не вмерли з голоду. Такі факти говорять про те, що сама влада не визнає чи не хоче визнавати суті проблеми. У кожному селі всі точно знають, де можна купити самогон, але тут Сільські Ради чомусь ніяких заходів не вживають. Мало того, що весілля перетворюються в самоотруєння алкоголем, то вже й похорони інколи ледь не переходять у весілля. Адже п'яній людині все одно, де вона, і що відбувається, тому часом і співати захочеться, а то зле стане...

Якщо вчора мама вигнала тата, бо він став багато пити, перестав працювати і уже не потрібен, а сьогодні вона за святковим столом (приміром, на День народження) наливає 3-4-річному синові у чарочку водички, і він цокається з гостями, то це вже проблема, яку важко перебільшити. Це просто бомба з часовим механізмом. Та ще добре, якщо дитині ввіллють водички, а можуть і пива. Алкогольна мафія через пресу та телебачення нас так переконала, що ми вже нічого поганого у пиві не бачимо, лише одні вітаміни.

А що вже й говорити про червоне вино. У народі воно стало просто панацеєю від усіх хвороб. Але твердо знаючи про вітаміни, що містить червоне вино, люди забувають чи не хочуть думати про вміст у ньому алкоголю.

Алкоголь – це наркотичний яд, – говориться в медичній енциклопедії. В цих двох словах відповіді на всі питання, пов'язані з самопочуттям при його вживанні. Алкоголь отруює (8 гр. спирту на 1 кг. маси тіла – смертельна доза для дорослого) і спричиняє швидке звикання, особливо для дитячого організму. Ми можемо отримувати ті ж вітаміни із свіжого винограду, соку, не отруюючись ні малими, ні великими дозами, не програмуючи на пияцтво своїх дітей.

За статистикою сьогодні в Україні лише кожна 15-а народжена дитина є умовно здоровою. І досить вже нарікати на екологію, на медицину чи на владу в той час, коли дружно за столом отруюємось тютюном та алкоголем. Чи надіємось на те, що президент чи якийсь депутат особисто втрутиться у наше життя? Пора вже самим замислитись і щось змінити на краще. І першим кроком на цьому шляху стане для нас визнання своєї залежності від легальних наркотиків, на тій чи іншій стадії, або всілякого сприяння цьому злу.

Один хлопчик із глухого сибірського села сказав, що він буде вчитись пити і не буде кодуватись, бо всі чоловіки з його села вимерли через те, що закодувались. Але ніхто не сказав бідоласі, що крім 2-х шляхів: пити багато і пити мало (вміти пити), є ще один шлях: взагалі не пити. Адже так просто і природно жити тверезо, бути здоровим, радіти разом із рідними та близькими кожній хвилині буття. І головне - ростити здорових щасливих дітей.

Голова ГО «Твереза Козятинщина»
Юхимець Наталія.

Дякуємо «Атлетиці»

Мабуть, ще ніколи в нашому місті раніше не було такої величезної кількості закладів, де б можна було випити чи просто придбати якусь алкогольну суміш, як то пиво, вино, шампанське, горілку і т. д. і т. п. І вже, здавалося б, далі нікуди. Але, дивись, через день-два з’являється якась нова точка.Щоб їх вочевидь перелічити, дня, мабуть, не вистачить. Найбільше засмучує те, що клієнтура у таких закладах збільшується за рахунок дітей.

-Дайте бутилку пива.- Просить 12-14-річний хлопчик.

-А тобі що є 18?

-Немає.

-А куди ти візьмеш?

-В кульок.

-Добре...

                                     (З розмови в магазині).

Натомість, спортивно- тренажерних залів у місті можна перелічити на пальцях однієї руки. І лише в одному з таких залів не тільки надається можливість фізичного розвитку, а й проводиться постійна робота у напрямку здорового тверезого способу життя. Це популярний серед молоді зал «Атлетика». Брати Андрій та Олексій Клещуки пояснюють своїм відвідувачам нерозривний зв’язок фізичного та духовного здоров’я особистості, несумісність здоров’я із вживання алкоголю, палінням.

«В чарці вина і богатирі тонуть».-Говорить народна мудрість.

Тут завжди можна порадитись, отримати потрібну інформацію, літературу. В залі панує дружня тепла атмосфера. Найголовніше те, що Андрій та Олексій показують молоді особистий приклад тверезого і здорового способу життя. Адже всі ми розуміємо, що гріш ціна вчителю, вихователю, батькові, які говорять одне, а роблять інше. Через таке виховання та через надзвичайну доступність алкоголю ми маємо в даний час 40% алкоголезалежних випускників і ще 58% залучених до алкоголю, тобто таких, які вже спробували цей наркотичний яд. Як то кажуть, процес пішов. Але ж випускникам по 16-17 років, а організм і мозок, в тому числі, формуються до 21 року. «Уявіть, -каже Олексій,-що в близькому майбутньому ці молоді люди нас лікуватимуть, нами керуватимуть і т. п.»

В клубі «Атлетик» хлопці  набувають справжніх чоловічих рис поведінки. Бо коли їх не вистачає, чоловік намагається компенсувати це псевдочоловічими діями: п’яною грубістю, приниженням, вихвалянням можливості вживання великої кількості алкоголю і т. д. Поряд з такими хлопцями дівчата і не подумають палити чи отруюватись алкоголем.Щоб стати стрункими і привабливими, вони займаються фітнесом.

Наша громадська організація дуже вдячна спортивно-тренувальному клубу «Атлетика» за його роботу і за те, що вони небайдужі до наших дітей-до нашого спільного майбутнього. Хотілося б, щоб таких закладів і таких людей в Козятині було якомога більше.Дуже сподіваємось на це, бо інакше прийдешнє покоління просто потоне у цьому морі алкоголю.

Голова ГО «Твереза Козятинщина»
Юхимець Наталія.

 
© МРГО «Твереза Козятинщина»                               2011-2012 р.                               ВГО «Твереза Україна»